Інтернет - торгівля стає все звичнішим явищем для українців. Проте одним щастить здійснити вдалу покупку завдяки такій формі торгівлі, а інші потрапляють у халепу – то, отримавши переказані гроші, продавець зник, то товар не влаштовує якістю, а на обмін не погоджуються і т.ін.
Як же, замовляючи продукцію через Інтернет, убезпечити себе від незапланованих втрат, адже покупка має доставляти споживачу задоволення. Інтернет-покупка відрізняється від звичайної, і відмінність її полягає в діях споживача як під час купівлі, так і після продажу.
До основних переваг у сфері Інтернет-торгівлі для споживача відносяться наступні чинники: доступність товару, економія часу і грошей, зручність. Основні вади Інтернет-купівлі для споживача: невпевненість при здійсненні дорогих покупок, перебої з доставкою товару, складність процесу обміну товару та повернення коштів споживачу за товар.
Купуючи товар через Інтернет-ресурс, споживач заходить на сайт продавця, підшуковує собі потрібний товар, обирає спосіб доставки і оплати. Особливу увагу при виборі товару необхідно звертати на його опис або ж технічні характеристики. Чинне законодавство, а саме п. 8 ст. 1 Закону України «Про захист прав споживачів» відносить купівлю-продаж товарів в Інтернеті до договорів, укладених на відстані за допомогою «засобів дистанційного зв’язку», до яких належать телекомунікаційні мережі, поштовий зв’язок, телебачення та інформаційні мережі, зокрема Інтернет.
Саме тому для обізнаності споживача варто додати ще дві особливості Інтернет-купівлі: 1) отримання товару і оплата за нього не збігаються у часі (крім випадку, коли доставку здійснює кур´єр і він же отримує гроші); 2) при отриманні товару не завжди можна перевірити його комплектність та якість (наприклад, якщо товар надсилають поштою).
Вимоги до Інтернет-продавця досить серйозні. Перед укладенням договору купівлі-продажу він повинен (ч. 2 ст. 13 Закону України «Про захист прав споживачів») надати споживачеві інформацію про:
- найменування продавця та його місцезнаходження. Якщо з найменуванням у більшості таких магазинів проблем немає (на будь-якому сайті є назва магазину), то свою адресу оприлюднюють лише лічені підприємці;
- порядок прийняття претензії. Закон не розшифровує, про які претензії йдеться. Ймовірно, про будь-які претензії покупця до продавця;
- основні характеристики продукції;
- ціну, включаючи плату за доставку. Тут також усе зрозуміло. Якщо Інтернет-магазин бере окрему плату за доставку, про це, здебільшого, зазначено на його сайті.
- умови оплати;
- гарантійні зобов’язання та інші послуги, пов’язані з утриманням чи ремонтом продукції. Переважно на товари, придбані в Інтернет-магазині, поширюється така ж гарантія від виробника, як і на продукцію у звичайних магазинах;
- інші умови поставки;
- мінімальну тривалість договору, якщо він передбачає періодичні поставки продукції;
- вартість телекомунікаційних послуг, якщо вона відрізняється від граничного тарифу. Найвірогідніше, що до Інтернет-торгівлі подібна вимога не має ніякого стосунку. Адже за відвідування сайту Інтернет-магазину покупець останньому нічого не платить;
- період прийняття пропозицій. У випадку Інтернет-магазину такі дані можуть знадобитись, якщо продавець закуповує і постачає товар тільки під конкретне замовлення;
- порядок розірвання договору. На сайтах більшості Інтернет-магазинів така інформація відсутня.
Якщо споживачу надано наведені вище відомості, Інтернет-магазин повинен підтвердити замовлення письмово або за допомогою електронного повідомлення. Таким повідомленням називають інформацію, яку споживач може у будь-який спосіб відтворити або зберегти в електронному вигляді (п. 10 ст. 1 Закону України «Про захист прав споживачів»). В даному випадку це Інтернет-сторінка, на яку покупець потрапляє перед тим, як запит на купівлю товару буде сформовано. Рекомендуємо покупцям дублювати всі дані на папері або в електронному листі.
Якщо інше не передбачено договором, продавець повинен поставити товар не пізніше 30 днів із моменту одержання згоди споживача на укладення договору (ч. 6 ст. 13 Закону України «Про захист прав споживачів»). У разі, якщо продавець не має товару, на який отримано замовлення, через що він не може виконати договір, йому необхідно повідомити споживача якнайшвидше, але не пізніше 30 днів з моменту одержання його згоди на укладення договору.
Після замовлення та доставки товару продавець повинен надати покупцю документи.
Проте почастішали випадки, коли продавець всупереч вимогам Закону України «Про захист прав споживачів» не оформлює належним чином правовідносини зі споживачем. Останній, як наслідок, не має документів, що засвідчують факт укладання договору із суб’єктом господарювання (продавцем), та доказів поставки товару. В такому випадку працівники сфери захисту прав споживачів, не маючи підтверджуючих документів про продаж товару конкретним підприємцем, безсилі захистити права споживача.
Тому будьте обізнані. Укладайте угоди на відстані впевнившись, що маєте підтвердження щодо найменування та місцезнаходження продавця товару.
Матеріал підготовлено працівниками
у сфері захисту прав споживачів
Головного управління Держпродспоживслужби в Кіровоградській області