Оспорювання батьківства – це невизнання особою реєстрації себе як батька дитини. Особа, яка записана батьком дитини згідно з положеннями Сімейного кодексу України, має право оспорити своє батьківство, пред’явивши позов про виключення запису про нього як батька з актового запису про народження дитини.
Оспорювання батьківства можливе лише після народження дитини і до досягнення нею повноліття (стаття 136 Сімейного кодексу України).
Відповідно до ст. 122 Сімейного кодексу України, дитина, яка зачата або народжена у шлюбі походить від подружжя. Але, на жаль, останнім часом дуже часто відбувається зачаття, а іноді навіть народження дитини задовго до офіційної реєстрації шлюбу. Крім того, як свідчить практика, нерідко батьком дитини, народженої в шлюбі, є зовсім інший чоловік.
Оспорити своє батьківство в судовому порядку має право особа, яка записана батьком дитини відповідно до ст.ст. 122, 124 і 126 Сімейного кодексу України. А саме чоловік має право оспорити своє батьківство:
- якщо дитина народжена у шлюбі;
- якщо на момент народження дитини батьки в шлюбі не перебували, але при реєстрації народження батько визнав своє батьківство;
- якщо дитина народилася до спливу десяти місяців з моменту розірвання шлюбу або визнання шлюбу недійсним, але після реєстрації повторного шлюбу його матері з іншою особою.
Не має права оспорювати своє батьківство особа, записана батьком дитини, якщо в момент реєстрації себе батьком дитини вона знала, що не є батьком цієї дитини, а також особа, яка дала згоду на використання допоміжних репродуктивних технологій.
Але для оспорювання батьківства та звернення до суду повинні бути вагомі підстави. Найчастіше ця ситуація виникає в тих випадках, коли подружжя давно припинили шлюбні відносини, жінка фактично проживає з іншим чоловіком, не надаючи значення тому, що вона юридично все ще є дружиною першого чоловіка. Вона вагітніє і народжує дитину від іншого чоловіка, а коли приходить до ДРАЦС для реєстрації народження дитини - виникають проблеми. Звичайно, це питання можна вирішити без суду, якщо з’явитися в ДРАЦС разом з «юридичним» і «фактичним» чоловіком і написати відповідні заяви. А якщо «юридичного» чоловіка знайти неможливо? У такому випадку він буде записаний батьком дитини і зможе оспорити своє батьківство лише в судовому порядку.
Буває інша ситуація: подружжя давно проживають в законному шлюбі. Дітей не мають. Чоловік їде у тривале відрядження, а після повернення дізнається, що скоро стане батьком. Дружина клянеться, що це його дитина, але друзі і сусіди кажуть, що бачили, як у відсутність «законного чоловіка» до неї заходив її колишній друг. Народжується дитина, відповідно до ч.1 ст.121 Сімейного кодексу чоловіка записують батьком дитини, але сумніви залишаються. Дружина відмовляється від проведення експертизи. У такому випадку чоловік має право оспорити своє батьківство у суді.
Коло осіб, які можуть оспорити батьківство:
- особа, записана в свідоцтві про народження батьком дитини;
- діти-спадкоємці зазначеної вище особи у випадку, якщо він: помер до народження дитини і залишив нотаріусу заяву про невизнання свого батьківства, або помер після народження дитини, але за життя подав позов до суду про виключення свого імені з актового запису про народження.
- дружина або батьки (спадкоємці) після смерті особи, яка за життя не знала, що записана батьком дитини;
- мати дитини, якщо батьком дитини записаний її чоловік, а насправді ним є інший чоловік – біологічний батько (за умови, що справжній батько підтвердить це у своїй заяві про визнання себе батьком дитини).
Існує ще стаття 129 Сімейного кодексу України, в якій мова йде щодо спору про батьківство між чоловіком матері та чоловіком, який вважає себе батьком. У такому разі: чоловік, який вважає себе батьком, має право пред’явити позов до чоловіка матері дитини про визнання свого батьківства.
Орган, компетентний розглядати дані питання, – суд загальної юрисдикції. У своєму рішенні суд визнає/не визнає батьком дитини і вирішить питання щодо актового запису – внести в нього зміни або залишити в первісному вигляді.
В такому випадку, необхідно буде довести відсутність кровного споріднення між заявником та дитиною. Слід зазначити, якщо особа яка записана батьком дитини, знала в момент реєстрації її батьком, що вона не є батьком дитини, то така особа не має права оспорювати своє батьківство (ст. 136 Сімейного кодексу України).
Для звернення до суду необхідно сплатити судовий збір у розмірі, визначеному Законом України “Про судовий збір”, окрім випадків коли особи звільнені від сплати судового збору.
Розміри ставок судового збору доступні на сайті Судової влади України.
Які документи потрібні, щоб оспорити батьківство
Для цього потрібно скласти та подати до суду позовну заяву та її копії (відповідно до кількості осіб, які братимуть участь у справі). До неї додається копія свідоцтва про народження (за можливості надати).
До позову також необхідно додати квитанцію про сплату судового збору. Якщо при мотивації своїх вимог, посилатися на якісь письмові докази, то їх також слід долучити, бажано, в оригіналі.
Чи обмежено тимчасовими рамками право на оспорювання батьківства?
Тимчасові обмеження для заперечування батьківства бувають двох типів:
- стосуються віку дитини;
- стосуються строків позовної давності.
До моменту народження дитини, оспорювати батьківство не можна. Граничним моментом, до якого ще можна оспорити батьківство, є повноліття дитини. Неможливо оспорити батьківство після смерті дитини.
Позовної давності для оспорювання батьківства особою, яка записана батьком дитини, немає. Для матері цей термін обмежується 1 роком з дня, коли жінка довідалася або могла довідатися про те, що вона є матір’ю дитини (стаття 139 Сімейного кодексу України). Такий же термін – 1 рік – визначено для можливості подати позов про визнання батьківства за статтею 129 Сімейного кодексу України.
Також існує обставина, при якій особа, зареєстрована батьком, не може оспорювати батьківство незалежно від тимчасових термінів: якщо він заздалегідь перед проведенням державної реєстрації знав, що дитина не є йому рідною, і все одно надав свою згоду.
Які докази слід надати для заперечування батьківства
Конкретного переліку можливих доказів СК не надає, тому застосовуючи аналогію закону, звертаємося до (Цивiльного процесуального кодексу України (далі по тексту - ЦПК України). Ґрунтуючись на положеннях ЦПК України ними можуть бути:
– Показання свідків (сусіди можуть підтвердити, що до дружини навідувався сторонній чоловік або що довгий час не проживали разом);
– Речові докази (наприклад, квитки, що підтверджують факт тривалої відсутності в той період, коли дружина завагітніла, відрядні лист і т.д.);
– Результати судово-медичної, генетичної, біологічної експертиз. Пленум Верховного Суду дав своє пояснення в Постанові №3 від 15.05.2006 року на рахунок того, як бути в ситуації, якщо особа щодо якої призначено експертизу, ухиляється від дачі біологічного матеріалу: суд може визнати факт, для встановлення якого ця експертиза була призначена.
Більш детальну інформацію, а також безкоштовні консультації з інших питань, можна отримати в Першому полтавському місцевому центрі з надання безоплатної вторинної правової допомоги за адресою: вул. Міщенка, 2, м. Полтава, або за тел..: (0532)50-27-22.
Інформацію про адресу найближчого місцевого центру чи бюро правової допомоги можна отримати за єдиним телефонним номером системи безоплатної правової допомоги –
0 800 213 103 (дзвінки безкоштовні зі стаціонарних та мобільних телефонів в межах України, цілодобово).
Перший полтавський місцевий центр
з надання безоплатної вторинної правової допомоги