27 березня 2018 року у відділі обласного художнього музею – картинній галереї Петра Оссовського «Світ і Вітчизна» розгорнуто експозицію «Театральна мекка серед степу» до Міжнародного дня театру.
Міжнародний день театру був встановлений у 1961 році IX Конгресом Міжнародного інституту театру та відзначається щорічно 27 березня.
Наш рідний край справедливо вважають «колискою українського професійного театру», адже саме прем’єра «Наталки Полтавки» в 1882 році вважається офіційним початком функціонування українського професійного театру. Тож не дивно, що театр завжди був не тільки об’єктом гордості містян, а й мистецькою візитівкою нашого краю. Саме тому, йому часто присвячували свої твори різні митці, зокрема й майстри пензля.
В експозиції представлено роботи з фондового зібрання обласного художнього музею, які присвячені та зображують Державний музей-заповідник Івана Карпенка-Карого (Тобілевича) «Хутір Надія», який було створено на території садиби, що належала визначному драматургу, театральному діячеві кінця ХІХ - поч. ХХ cт. Івану Карпенку-Карому (Тобілевичу).
Садибу було закладено в 1871 р. батьком драматурга Карпом Тобілевічем і названо іменем його дружини Надії Тарковської. Згодом Іван Карпенко-Карий обирає садибу постійним місцем проживання. Спочатку сім’я Тобілевичів вела тут скромне власне господарство. З того часу і збереглися «Батькова хата» та стара чумацька криниця. Після повернення з трирічного політичного заслання, навесні 1887 року Іван Карпович оселяється на Хуторі і вирішує перетворити його на мальовничий куточок рідної природи, за його власним висловом – «оазис в степу».
На «Хуторі Надія» ним написано 11 п’єс із 18, які увійшли в золотий фонд національної класичної драматургії. Це «Сто тисяч», «Хазяїн», тут же були написані ним історичні драми «Сава Чалий», «Гандзя» та інші.
У садибі у різний час проживали фундатори українського професійного театру, славетні актори: Микола Садовський, Панас Саксаганський, Марія Садовська-Барілотті. Тут зустрічалися талановиті митці Марія Заньковецька, Марко Кропивницький, Михайло Старицький та багато інших відомих театральних діячів, письменників, художників.
Унікальною родзинкою експозиції по праву можна вважати роботи члена спілки художників СРСР Матвія Когана-Шаца (1911-1989) «Верби шумлять. Хутір Надія» (1982) та «Садиба Карпенка-Карого на Хуторі Надія» (1982), які є найстаршими з представлених картин.
В експозиції представлені також твори членів Національної спілки художників України. Це роботи голови Кіровоградської обласної організації Національної спілки художників України Андрія Хвороста (1968 р.н.) «Хутір Надія» (2006), народного художника України Михайла Надєждіна (1935 р.н.) «Сонячне світло» (2007) та заслуженого художника України Андрія Надєждіна (1963 р.н.) «Свята Покрова над хутором Надія» (2007) та «Зорі над Хутором «Надія» (2007), заслуженого художника України Сергія Шаповалова (1943 р.н.) «Хутір Надія. Осінь» (2008), Юрія Вінтенка (1955 р.н.) «Хутір Надія. Дуби» (2005).
Творчість молодшого покоління художників представлена роботою Наталії Соловйової (1987 р.н.) «На Хуторі» (2017), написаною під час минулорічного пленеру та подарованою до фондів музею.
Невипадково експозицію розгорнуто саме в галереї Петра Оссовського – нашого видатного художника-земляка, основоположника «суворого стилю» в мистецтві. Петро Павлович – онук одного з учнів та соратників М. Кропивницького Дмитра Гайдамаки-Вертепова (1867-1936), акторами були його бабуся Юлія Шостаківська та мати.
У 2008 році Петро Оссовський видав книгу свого діда «Дневник Терского казака», який представлений в експозиції. Щоденник Дмитро Вертепов вів у 1889-1891 роках, коли служив вахмістром 1-го Горсько-Моздокського козачого полку. Оригінал щоденника зберігається в музеї театрального, музичного та кіномистецтва України у Києві.
У своєму щоденнику видатний діяч українського театру, талановитий актор та чудовий режисер Дмитро Гайдамака розкривається як майстер слова. Цей талант передався і його онуку Петру Оссовському, який будучи видатним живописцем, створював глибокі за змістом тексти до своїх альбомів, цікаві поеми в прозі з життя митця «Записки художника».
Видання щоденника Дмитра Гайдамаки – не єдиний вклад Петра Оссовського у справу популяризації українського театру. Ним був написаний портрет Марії Заньковецької (саме на прохання працівників музею), який нині знаходиться у відділі музею театрального, музичного та кіномистецтва України – в меморіальному будинку-музеї М. Заньковецької у Києві. Також П. Оссовський передав фотографії своїх діда та бабусі – видатних діячів української сцени до відділу Кіровоградського обласного краєзнавчого музею – меморіального музею М.Л. Кропивницького. В цьому музеї зберігаються портрети М. Кропивницького, Ю. Гайдамаки, Ю. Шостаківської, написані Петром Оссовським.
Запрошуємо відвідувачів музею переглянути експозицію, отримати не тільки естетичне задоволення, а й побачити красу цього світлого куточку української землі споглядаючи живописні твори митців.
Тетяна Костенко – науковий співробітник відділу
Кіровоградського обласного художнього музею –
картинної галереї Петра Оссовського «Світ і Вітчизна»