Тарас Григорович Шевченко присвятив усе своє життя служiнню рiднiй Украïні. Вiн постає для нас насамперед поетом-борцем. За блискучим зображенням героïчного минулого та страждань поневоленого безправного народу часом можна не помiтити "iншого Шевченка" - тонкого лiрика, якому не чуже усе людське, у тому числi й кохання. Тарас Шевченко мав свiй iдеал жiнки, вiн кохав i був коханий. Їх було вісім – знакових жіночих постатей у бентежному і сповненому драматизму житті Тараса.
Його балади, вiршi та поеми про кохання являють собою чудовi зразки лiричноï поезiï, які бібліотекарі філії №19 представили на персональній книжковій виставці «На перехресті Музи й Долі». Розділи виставки: «Втрачене кохання», «Найбільше кохання», «Нерозділене кохання» та «Останнє кохання» проілюстровані портретами жінок, які протягом життя надихали видатного Українця, і чиї образи часто з’являються в його творах.